З метою з’ясування проблемних питань та вироблення рекомендацій щодо їх розв’язання Коаліцією НУО з протидії торгівлі людьми (далі — Коаліція) щороку проводиться незалежний моніторинг щодо реалізації державної політики у цій сфері на регіональному рівні. Цього року в рамках проєкту «Здійснення громадського контролю за виконанням політики протидії торгівлі людьми у 2023 році в Україні» стан виконання заходів із протидії торгівлі людьми досліджено у 20 областях України, а саме: Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській, Кіровоградській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Полтавській,Рівненській, Тернопільській, Харківській, Херсонській, Черкаській, Чернівецькій та Чернігівській. У даному звіті було систематизовано та узагальнено дані, отримані під час моніторингу, з акцентом на виявлені проблеми та наведено практичні рекомендації щодо їх розв’язання, які адресовані Національному координатору у сфері протидії торгівлі людьми, Міністерству освіти і науки, Департаменту міграційної поліції та його структурним підрозділам, обласним і районним державним (військовим) адміністраціям та відповідальним виконавцям регіональних програм, до яких включені відповідні заходи.
Скорочений огляд основних напрямків дослідження:
За результатами проведеного моніторингу, маємо зазначити, що на поточний момент тільки у семи областях України (Дніпропетровській, Запорізькій, Кіровоградській, Миколаївській, Рівненській, Харківській, Черкаській) були прийняті цільові соціальні програми протидії торгівлі людьми на період до 2025 року, а у Житомирській області — обласна цільова програма запобігання, протидії домашньому насильству та торгівлі людьми на 2023 рік. Львівською, Закарпатською та Полтавською обласними військовими адміністраціями затверджено плани заходів з виконання Державної цільової соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2025 року (далі — Державна програма).
Слід зазначити, що усі цільові соціальні програми протидії торгівлі людьми були прийняті тільки у другій половині 2023 року, з них: дві — у серпні, дві — у вересні, одна — у жовтні та дві — у листопаді. До цього моменту впродовж звітного періоду у п’яти областях (Дніпропетровській, Кіровоградській, Рівненській, Харківській, Черкаській) діяльність у цій сфері не була врегульована жодним регіональним нормативним актом. У Запорізькій області діяла цільова комплексна програма оздоровлення та відпочинку дітей, сімейної, ґендерної політики та протидії торгівлі людьми на 2022–2026 роки, втім нею було передбачено усього один захід — поширення тематичних програм та соціальної реклами в засобах масової інформації щодо гендерних аспектів запобігання конфліктам, протидії торгівлі людьми та попередження домашнього насильства, що, безумовно, не можна вважати достатнім, особливо з огляду на надскладну ситуацію в регіоні, на тимчасово окупованій території якого чимало українських громадян зазнають різних форм експлуатації. На жаль, і до цільової соціальної програми протидії торгівлі людьми, затвердженої Запорізькою обласною радою у вересні 2023 року, також не були включені завдання та заходи, акцентовані на цій проблемі. У Миколаївській області у 2023 році діяла Соціальна комплексна програма соціальної підтримки сім’ї та дітей, забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у Миколаївській області на 2021–2023 роки. У Львівській області до моменту затвердження 10.10.2023 Плану заходів з виконання Державної програми протягом майже двох років був відсутній будь-який нормативний акт, який би передбачав здійснення роботи у цьому напрямі.
Щодо обласних комплексних соціальних програм, якими передбачені заходи з протидії торгівлі людьми, то лише дві з них можна вважати повністю узгодженими з Державною програмою (Тернопільська обласна комплексна програма підтримки сім’ї, запобігання домашньому насильству та протидії торгівлі людьми на період до 2025 року та Регіональна програма розвитку сімейної, ґендерної політики та протидії торгівлі людьми в Донецькій області на 2021–2025 роки). Так, більше, ніж до половини комплексних програм не включені такі пріоритетні завдання (або принаймні заходи на їх виконання), як удосконалення нормативно-правової бази та посилення міжнародного співробітництва, до восьми програм — протидія кримінальним правопорушенням, пов’язаним із торгівлею людьми, а також удосконалення системи збору даних, обміну інформацією та/або проведення моніторингу у сфері протидії торгівлі людьми. У чотирьох областях (Волинській, Одеській, Полтавській, Херсонській) комплексними соціальними програмами не передбачено заходів із надання допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми.
Регіональні програми є досить різними за ступенем своєї наповненості, ефективності, якості та мають ті чи інші недоліки, серед яких, зокрема, невизначеність результативних показників, що ускладнює оцінку їх виконання.
З прикрістю маємо констатувати, що частина програм не демонструє комплексного підходу до вирішення проблеми торгівлі людьми та не враховує пріоритетні завдання державної політики в цій сфері. Більшість з них сфокусовані на превентивній роботі, спрямованій зазвичай на широкий загал та учнівську молодь, при цьому заходи із запобігання торгівлі людьми серед осіб, які становлять групу ризику, або не заплановані взагалі або заплановані у незначному обсязі. Ситуацію з нормативним регулюванням протидії торгівлі на районному та місцевому рівні взагалі не можна вважати задовільною.
Результати проведеного аналізу програмних документів, якими передбачені заходи з протидії торгівлі людьми свідчать, що у переважній більшості областей обсяги орієнтовного фінансування заходів з протидії торгівлі людьми за рахунок бюджетних коштів є неспівставними з реальними потребами на їх реалізацію. Є очевидним, що планування бюджетних витрат здійснюється не на основі обґрунтованих розрахунків, а урахуванням фінансових можливостей або пріоритетів. Розуміючи важливість розв’язання усіх визначених у комплексних програмах проблем, маємо все ж таки наголосити на тому, що оскільки в умовах війни ризики загострення проблеми торгівлі людьми значно зросли, структура орієнтовного ресурсного забезпечення цих програм має бути переглянута в бік збільшення фінансування заходів з протидії торгівлі людьми. Крім того, ще на стадії розробки та затвердження програм, покладаються надмірні сподівання на надходження коштів з інших джерел, значна частина заходів має виконуватися громадськими та міжнародними організаціями за підтримки іноземних донорів, що ставить перспективи реалізації програм у надмірну залежність від зовнішніх факторів.
Приймаючи до уваги обґрунтованість причин неналежного ресурсного забезпечення протидії торгівлі людьми, обумовлених браком бюджетних коштів та необхідністю їх спрямування на вирішення інших нагальних потреб у зв’язку із військовою агресією проти України, маємо все ж таки наголосити на неприпустимості такої практики в умовах загострення проблеми торгівлі людьми та суттєвого зростання рівня вразливості населення. Відсутність фінансування цільових програм/ компонентів комплексних програм з протидії торгівлі людьми призвела до того, що виконання ряду запланованих ними показників досягти не вдалося. Варто також зауважити, що значна частина цієї діяльності продовжує здійснюватися неурядовими організаціями—членами Коаліції у рамках проєктів за фінансової підтримки іноземних донорів, а отже у разі їх відсутності, реалізація багатьох програмних завдань у сфері протидії торгівлі людьми ставиться під загрозу. Дедально ознайомитись можна за посиланням :
https://drive.google.com/file/d/1w1mVXXIie6_QCCuGhWMPOb536My6ihEC/view?usp=sharing
