Акція «На запчастини – тільки машини!”

2 грудня – у Міжнародний день боротьби з рабством – громадська організація «Жіночий інформаційно-консультативний центр» відзначила своє ставлення до проблеми торгівлі людьми акцією «На запчастини – тільки машини!”

Понад 2 000 студентської молоді м. Житомира дізналися про торгівлю  людськими органами та висловили своє бачення щодо незаконної трансплантації.

Торгівля людьми з метою вилучення органів є злочином ( ст. 149 ККУ), неприпустимим порушенням прав людини. На незаконному ринку торгівлі людськими органами ціна на людську нирку складає від 15 до 100 тис. дол. США, на печінку – до 80 тисяч, на сердце – до 300 тисяч, на кістковий мозок – до 5 тисяч, на рогівку ока – до 5 тисяч. Усі основні міжнародні документи, які регламентують питання трансплантації органів і тканин, забороняють комерціалізацію пересадок. Всесвітня медична асоціація засуджує придбання і продаж людських органів для трансплантації. Конвенція про права людини і біомедицину (1996) містить у ст.. 21 положення про те, що тіло людини і його частини не повинні бути джерелом отримання фінансової вигоди.

Закон України про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини охоплює весь процесс: вилучення, зберігання, перевезення, трансплантацію. Живі донори повинні бути повнолітніми та дієздатними особами. Діти не можуть бути донорами. Живі донори можуть бути лише родичами або перебувати в шлюбі з реципієнтом і для трансплантації можуть виділяти лише один з парних органів. Донор ( особа, яка дарує орган) та реципієнт ( особа , якій трансплантується орган) повинні дати повну, вільну письмову згоду на таку операцію. Купівля і продаж органів заборонені. Трансплантація як метод лікування застосовують винятково за наявності медичних показань, які визначає консіліум лікарів і за умови, що використання інших методів для підтримання життя та відновлення здоров’я не дає результатів.

Ст. 143 Кримінального кодексу України встановлює покарання для осіб, які порушили порядок трансплантації або умов вилучення органів або інших анатомічних матеріалів людини : штраф до 2000 неоподаткованих мінімумів або обмеження волі строком до 5 років. Діюче кримінальне законодавство передбачає також такі протиправні суспільно-небезпечні діяння проти життя людини як ст. 144 ККУ (Насильницьке донорство) та ст.. 141 ККУ ( Незаконне проведення дослідів над людиною).

Порушення порядку трансплантації органів і тканин людини може бути умисним і необережним, а вилучення органів і тканин або торгівлі ними – лише умисним злочином. Відповідальними за цей злочин можуть бути лише лікарі, а співучасниками ( підбурювачами, організаторами) всі осудні особи віком до 16 років.

На даний час в Європі на пересадку органів очікують 60 000 пацієнтів. При цьому щодня вмирає 12 людей так і не дочекавшись на трансплантацію. Як допомогти пацієнтам, які очікують на трансплантацію і не створити умов для торгівлі людьми?

Провідні спеціалісти – трансплантологи України наголошують на необхідності внесення змін до ст. 12 Закону щодо правового статусу живих донорів при взятті у них гомотрансплантатів, застосування якої обмежує трансплантацію як високоефективний метод лікування багатьох хвороб людини.

Умови та порядок взяття гомотрансплантантів у живих донорів регламентовано ст.12 Закону, згідно якої взяття гомотрансплантата (за винятком анатомічних матеріалів, здатних до регенерації) у живого донора допускається у випадках, коли реципієнт і донор перебувають у шлюбі або є близькими родичами (батько, мати, син, дочка, дід, баба, онук, онука, брат, сестра, дядько, тітка, племінник, племінниця). Відповідно до ст. 13 Закону необхідна наявність добровільної письмової заяви донора про згоду донора на взяття у нього гомотрансплантанта та про свою поінформованість щодо можливих наслідків.

Зазначений перелік осіб є вичерпним, що на практиці зумовлює багато ускладнень при застосуванні даної норми Закону.

Положення статті 12 суттєво обмежує право особи на свободу вибору. Крім того, реалізацією прав донора повинна бути і свобода у виборі реципієнта – можливість допомогти хворій людині, яка потребує орган, з якою донор не має родинних зв’язків.

Однією з особливостей українських сімей – як правило такі сім’ї не є багатодітними. А це значить, що потенційні можливості родинного донорства вкрай обмежені. Тому, на думку Алли Пустовіт (ЮК “Правова гільдія “ВікторіАл”) ,  необхідно розвивати і розширювати можливості живого донорства, а саме перехресного донорства, обміну донорами між сім’ями, які стоять в листі очікування на трансплантацію. Наприклад, в двох сім’ях є реципієнти, яким групи крові донорів із своїх сімей не підходять, а групи крові донорів із іншої сім’ї підходять. Так вони можуть обмінятися донорами, що в медицині отримало назву перехресного донорства.

Так у Великобританії з 2006 року новим законом дозволено пересадження донорських органів, отриманих від людей, що не є родичами реципієнтів і не знайомі з ними. Крім того, цей закон передбачає випадки альтруїстичного донорства, коли донорський орган пересаджується потребуючому операції хворому від зовсім незнайомої людини. Найбільший вплив новий закон робить на операції по пересадженню нирок, пов’язані з відносно невеликим ризиком для життя й здоров’я донора. Його введення дозволило проводити по 40-50 додаткових операцій по пересадженню нирок у рік.

В Італії можна подарувати нирку в якості благородного жесту, навіть тому, з ким донор не знайомий, за умови, однак, що будуть дотримані деякі правила (абсолютна анонімність і безоплатність дарування), щоб уникнути появи “ринку органів” і перетворення самарянського донорства у “практику” поряд з пересадкою органів, отриманих від трупа або від кровного родича. Таке рішення було схвалене Національним комітетом з біоетики та Вищою радою з охорони здоров’я.

Прописана в Законі України презумпція незгоди (система, яка вимагає дозволу родичів на взяття органів після смерті донора) зменшує можливість використання трупних донорських органів на 80%. Операції зі взяття анатомічних матеріалів у померлих донорів у 2009 році зроблено тільки в Донецьку та Запоріжжі. В той час, як американські лікарі щорічно виконують 10 000 пересадок нирок, 4 000 – печінки, 2 000 – серця.

В Іспанії (Португалії, Бельгії, Італії, Австрії, Норвегії та Фінляндії) після зафіксованої смерті органи можуть буди забрані в будь-кого,  в Україні (в Німеччині, Нідерландах, Данії та Греції) органи вилучати можуть тільки зі згоди родичів, до яких переходить відповідальність за померлого. У Франції та Швеції, де теж роблять більше пересадок, діє так зване інформаційне регулювання: законодавство передбачає “презумпцію згоди”, якщо за життя людина не наполягала на протилежному

Білорусія, відзначилася законодавчою реформою, де чітко спланувала всі механізми по введенню реєстру хворих, заключила договори між базами забора органів і відділами трансплантації, більше того – запланувала створення національного бланку даних, куди будуть вносити людей, НЕ згодних бути донорами. Тобто, якщо людина за життя не заявила про свою незгоду на взяття органів, після смерті у неї можна взяти будь-який орган для донорства. Білорусія реформувала трансплантологію дуже швидко.

В свою чергу, уряд Філіппін створює загальнонаціональний реєстр потенційних донорів і пропонованих ними для трансплантації людських органів, щоб запобігти незаконній торгівлі. На думку міністра, створення реєстру дозволить збільшити число трансплантацій з використанням органів мертвих донорів.

На Заході вже давно підраховано, що трансплантація обходиться державі дешевше, ніж лікування хворого, що перебуває на гемодіалізі. Статистика свідчить, що зараз на діалізі перебуває 85 чоловік на один мільйон населення. При цьому середня необхідність в діалізній терапії складає 600-700 чоловік на один мільйон, – величезна різниця між фактичною та необхідною кількістю місць. Між іншим, всі, кому діаліз назначено, але хто не зміг на нього потрапити своєчасно, будуть швидко вмирати. Безперечно, при таких показниках чисельність населення України зменшується дуже швидко… Недотримання стандартів у діагностиці, лікуванні і профілактиці відторгнення трансплантата, у запобіганні інфекційним та іншим ускладненням після операційного періоду створюють скептичне ставлення людей до трансплантології в Україні.

Зокрема, ряд країн використовують різноманітні способи стимулювання своїх громадян до участі в програмах трансплантації як посмертних донорів. Так в Сінгапурі члени сім’ї донора органів отримують 50 % знижки на лікування в державних лікарнях протягом 5 років після вилучення органів з тіла їх померлого родича. Слід зазначити, що прийнятий у Сінгапурі закон про трансплантацію людських органів, який затвердив юридичну модель презумпції згоди, діє виключно для немусуль-манського населення

Волонтери Жіночого інформаційно-консультативного центру поширювали інформаційні буклети про торгівлю людьми студентам Житомирського інституту медсестринства, Житомирського технологічного університету, Житомирського технологічного коледжу та громадянкам на вулицях  міста Житомира.