18 листопада 2015 року в м. Житомир для директорів 27 міських, районних та обласного центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (далі ЦСССДМ) відбувся тренінг з підвищення кваліфікації державних службовців в рамках національного проекту Координатора проектів ОБСЕ в Україні та Міністерства соціальної політики «Поширення національного механізму взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми». Проведення заходу стало можливим за фінансової підтримки Уряду Канади.
На початку тренінгу учасники (28 осіб, з них 23 жінки та 5 чоловіків) ознайомилися з показниками статистичних даних міжнародних експертів щодо масштабів поширення явища торгівлі людьми, з останнім за часом нормативно-правовим документом по протидії торгівлі людьми (підписаний Україною у грудні 2000 року і ратифікований Верховною Радою України 4 лютого 2004 року) – Конвенцією ООН по боротьбі з транснаціональною організованою злочинністю та протоколами що її доповнюють: Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми та покарання за неї та Протокол проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю. Прийняття Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми та покарання за неї націлено на досягнення трьох взаємопов’язаних цілей, які включають попередження торгівлі людьми, захист та допомога постраждалим, заохочення до співробітництва між державами-учасниками у досягненні цієї цілі. Важливим досягненням є фіксація визначення «торгівля людьми», яке з’являється вперше на міжнародному рівні та охоплює всі його прояви та різновиди. Особлива увага приділяється захисту постраждалих від торгівлі людьми, окремий розділ присвячений питанням попередження та співробітництва.
Висловлюючи свої очікування учасники підняли питання щодо пояснення та виокремлення чітких обов’язків ЦСССДМ та їхня роль в наданні допомоги постраждалим від торгівлі людьми. Актуальним постало питання процесу ідентифікації (виявлення) постраждалих: хто може проводити, на які ознаки варто звернути увагу та коли необхідно здійснити перенаправлення у відповідальний структурний підрозділ.
Опрацювавши тему, учасники підняли до розгляду ряд проблемних аспектів, а саме: яким чином відбувається процес взаємодії суб’єктів, чи обов’язковим є письмове звернення у відповідні структури, де проводити первинну оцінку потреб та питання про відсутність штатних психологів у ЦСССДМ та окремого приміщення для проведення опитування та роботи з клієнтами даної категорії.
Під час практичної вправи учасники мали змогу не лише дізнатися про причини торгівлі людьми, а й взяти участь у виокремленні зовнішніх, внутрішніх та причин, які стосуються людського фактору.
Таким чином, до зовнішніх причин можна віднести:
- розвиток секс-індустрії та секс-туризму;
- існування попиту на дешеву робочу силу;
- дефіцит органів у донорській системі;
- наявність війн чи збройних конфліктів;
- відкриття кордонів та падіння “залізної завіси”;
- формування міжнародних кримінальних об’єднань;
- зростання різниці між багатими та бідними країнами;
- Недосконалість системи протидії торгівлі людьми : невідповідність міжнародної нормативно-правової бази щодо запобігання торгівлі людьми та захисту постраждалих реальним умовам, брак механізмів реалізації законів, неузгодженість міграційної політики з реаліями ринку праці в країнах, мінімальний ризик настання негативних наслідків для самих торгівців, лояльність законодавства в багатьох країнах світу до занять проституцією);
- соціальні мережі за кордоном та доступний Інтернет-зв’язок.
Внутрішні причини торгівлі людьми:
- відкриття кордонів, що спрощує можливості для туризму і пошуку роботи;
- економічні: економічна нестабільність у державі, наявність тіньової економіки, високий рівень безробіття, обмеженість можливостей працевлаштування, низький рівень доходів більшої частини населення, перш за все молоді;
- соціальні (порушення принципів соціальної справедливості, поглиблення різниці в доходах між верхами та абсолютною більшістю населення, несприятліві побутові умови, особливо у молоді, невіра в позитивні зміни в країні;
- інформаційні (погана обізнаність українських громадян щодо можливостей працевлаштування , перебування за кордоном та їх наслідки, публікації багатообіцяючої реклами в пресі та “агітація ”, низька обізнаність стосовно своїх прав);
- правові (відсутність належної системи захисту потерпілих, недостатнє покарання злочинців, незахищеність українських мігрантів за кордоном, посилення загальної криміналізації суспільства).
Причини, пов’язані з людським фактором:
- складні стосунки в сім’ї (відсутність, або недостатність батьківської оіки над дітьми, девіантна поведінка батьків, що провокує протест, жорстоке поводження, очікування фінансової допомоги від одного з членів сім’ї, порушення емоційних контактів між членами сім’ї)
- низький рівень освіти, слабкі професійні навички;
- психологічні та поведінкові (не сформованість позитивного образу “Я”, зависока або занизька самооцінка, відсутність системи цінностей, амбіційність, бажання зробити запаморочену кар’єру, швидко заробити великі гроші, жага до “красивого життя”, надмірна схильність до ризикованої поведінки, зайва довірливість);
- особливості психофізіологічного розвитку сучасних підлітків( підвищена пізнавальна активність, примірювання на себе дорослої поведінки, бажання бути матеріально незалежним від батьків);
- несформоване критичне мислення (поверхневе уявлення про легкість життя в західних країнах, необізнаність про існування проблеми торгівлі людьми, прийняття реклами сексу).
Існує потреба у створенні державної програми з відповідним фінансовим забезпеченням, яка буде спрямована на попередження та усунення даних причин. Важливо пам’ятати і про суб’єктивний фактор – лише відповідальне ставлення до свого життя та усвідомлене відношення до ризиків зможуть попередити потрапляння в будь яку травмуючу ситуацію.
