«Жіночий інформаційно-консультативний центр» в рамках міжнародної кампанії «16 днів протидії гендерному насильству» в Міжнародний день боротьби за скасування рабства 2 грудня 2015 року провів автопробіг по дорогах Житомирщини під гаслом «На запчастини – тільки машини», ініційований Всеукраїнською коаліцією громадських організацій з питань протидії торгівлі людьми. Одночасно участь у акції взяли г/о з 17 областей України, а саме: Сумської, Одеської, Запорізької, Херсонської, Миколаївської, Полтавської, Кіровоградської, Житомирської, Вінницької, Хмельницької, Чернівецької, Івано-Франківської, Львівської, Рівненської, Волинської, Закарпатської та Тернопільської.Інформаційна кампанія спрямована на широке висвітлення проблеми торгівлі людьми з метою вилучення органів, особлива увага приділена обговоренню наслідків незаконної трансплантації органів: медичні, психологічні та правові аспекти проблеми.
Проведення інформаційного автопробігу на Житомирщини проходило по запланованому маршруту: смт. Озерне – смт. Новогуйвинськ – м. Житомир – м. коростишів – м. Черняхів.
Волонтери та члени організації своїми діями висловлювали протест проти торгівлі людьми з метою вилучення органів, розповсюджували інформаційні буклети та закликали до зміни у свідомості кожного громадянина, шляхом підвищення обізнаності громад Житомирщини, щодо ризиків та небезпек, пов’язаних із участю у незаконній трансплантації органів.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), щорічно нелегально трансплантують близько десяти тисяч людських органів. Під вилученням у людини органів чи тканин розуміється процес хірургічного або іншого втручання в організм людини і позбавлення її належного органа чи тканини. Наявність родинних генетичних зв’язків між донором і реципієнтом не має значення для кваліфікації злочину.
Торгівля органами або тканинами людини означає укладання угод, що передбачають їх купівлю-продаж, у т.ч. зовнішньоторгівельних. Згідно з законодавством України укладання таких угод є незаконним у всіх випадках, крім випадків купівлі-продажу кісткового мозку.
Порушення порядку трансплантації органів і тканин людини може бути умисним і необережним, а вилучення органів і тканин або торгівля ними – лише умисним злочином.
Відповідальними за порушення порядку трансплантації органів і тканини людини, а також за вилучення у людини її органів і тканин можуть бути лише лікарі. Співучасниками цих злочинів (підбурювачами, організаторами, підсобниками) можуть всі осудні особи, що досягли віку шістнадцяти років. На сьогодні розвиток трансплантації органів вУкраїні обмежений цілим комплексом питань.
Одним із важливих питань, що вимагає юридичної регламентації, є проблема правового статусу живих донорів при взятті у них гомотрансплантатів.
Умови та порядок взяття гомотрансплантантів у живих донорів регламентовано ст.12 Закону України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини», згідно якої взяття гомотрансплантата (за винятком анатомічних матеріалів, здатних до регенерації) у живого донора допускається у випадках, коли реципієнт і донор перебувають у шлюбі або є близькими родичами (батько, мати, син, дочка, дід, баба, онук, онука, брат, сестра, дядько, тітка, племінник, племінниця). Відповідно до ст. 13 Закону необхідна наявність добровільної письмової заяви донора про згоду донора на взяття у нього гомотрансплантанта та про свою поінформованість щодо можливих наслідків.
Сьогодні розвиток трансплантології в Україні гальмується через відсутність єдиного державного механізму координації роботи закладів охорони здоров’я, які мають право проводити пересадку донорських органів, та відсутність стандартів, згідно з якими дозволяється лікування хворих шляхом пересадки органів.
Зараз в Україні рівень фінансування закладів охорони здоров’я і державних наукових установ, які мають право проводити діяльність, пов’язану з трансплантацією донорських органів, становить 5-10 відсотків від реальних потреб. Тому виконання прийнятої Урядом Програми дасть змогу реформувати українську трансплантологію, підвищити рівень кваліфікації лікарів, збільшити кількість операцій та зміцнити довіру громадян до трансплантації як методу повернення життя та працездатності людини.
Не менш важливою проблемою є відсутність регламентуючих документів, які б зобов’язували лікувальні заклади інформувати координаційний центр і трансплантаційні центри про наявність потенційних донорів. Прописана в Законі презумпція незгоди (система, яка вимагає дозволу родичів на взяття органів після смерті донора) зменшує можливість використання трупних донорських органів на 80%. Операції зі взяття анатомічних матеріалів у померлих донорів у 2009 році зроблено тільки в Донецьку та Запоріжжі. В той час, як американські лікарі щорічно виконують 10 000 пересадок нирок, 4 000 – печінки, 2 000 – серця.
Ситуація у сфері трансплантології в Україні призводить дотого, що наша держава та її громадяни фінансують закордонну медицину. Кількість потенційних донорів— 25на1млн. населення. Це надало б можливість виконувати більше 4,5тис. трансплантацій нарік.
Як свідчать статистичні дані МОЗ України, наша держава посідає останнє місце серед країн Європи запоказником посмертного донорства. Він вУкраїні становить лише 0,15випадків на1млн. населення (оскільки законом передбачено «передача» гомотрансплантанта коли реципієнт та донор перебувають у шлюбі або є близькими родичами, а відповідно особи, які не перебувають в родинних зв’язках, «віддаючи» свої органи на оплатній основі, вчиняють злочин поряд із тими, хто їх купують), що у100разів менше, ніж усусідній Польщі тау230разів менше, ніж вІспанії, яка зацим показником є світовим лідером. Протягом багатьох років щорічна загальна кількість органних трансплантацій вУкраїні неперевищує 130–140втручань. Прицьому лише 4–15 %цієї кількості трансплантацій проведено завдяки посмертному донорству, що вкрай недостатньо.
Проведення акції стало можливим за фінансової підтримка Міжнародної організації з міграції (МОМ) та Агенства США з міжнародного розвитку (USAID).
Переглянути інтервю спеціалістів ЖІКЦ :
